Переход С. О. Ідея всеєдності у східнохристиянській духовній культурі.

Дисертація присвячена дослідженню періоду в розвитку східнохристиянської духовної культури, у тому числі української і російської релігійної філософії, на рубежі 19 - 20 століть. Відмітною його особливістю, в основі якої лежить теза всеєдності, є цілісний підхід до предмета пізнання. Особливе місце займає знання богословське. Основною темою філософських досліджень є визначення змісту буття як процесу відновлення всеєдності світу і ролі людини в цьому процесі. Всеєдність розглядається як єдність усього сущого, як особлива модель побудови світу, розкривається як багатозначне поняття, під яким розуміється: зміст або ідея Абсолюту, ідеальне уявлення Бога про світ (Софія), спосіб існування різних частин або сутностей у єдиному організмі або системі, тотожність іманентного і трансцендентного світів, модель світобудови, кінцева мета існування людства. При цьому вважається, що в іманентному світі всеєдність існує в трьох інтервалах: 1) суцільне знання - досягнення всеєдності в гносеологічній сфері людської діяльності, розуміння істини; 2) боголюдство - досягнення всеєдності в соціальній сфері, здійснення шляху; 3) свободна теургія - досягнення всеєдності в моральній сфері. Методом досягнення всеєдності у всіх сферах є спрямованість на досягнення абсолютного Добра - вищого морального стану людини і товариства.