Ліщук А. М. Екотоксикологічна оцінка небезпечності фтору залежно від грунтово-кліматичних зон та застосування мінеральних добрив

Об'єкт дослідження - біогеохімічна поведінка фтору в агроекосистемах різних грунтово-кліматичних зон України під впливом природних та антропогенних чинників. Мета дослідження полягала в проведенні екотоксикологічної оцінки фтору за результатами вивчення його біогеохімічних особливостей поведінки в агроекосистемах різних природно-кліматичних зон України, залежно від генезису ґрунтів та впливу мінеральних добрив. Методи дослідження: польовий, лабораторний, статистичний. Наукова новизна одержаних результатів: вперше досліджено особливості розподілу фтору в різних типах ґрунтів України залежно від їх генезису, встановлено вплив довготривалого застосування мінеральних добрив на процеси акумуляції і міграції фтору в цих ґрунтах, показано вплив зрошення на дані процеси. За результатами досліджень проведено екотоксикологічну оцінку небезпечності фтору. Вперше розроблено методичні підходи до екотоксикологічної регламентації мінеральних добрив за вмістом фтору з урахуванням фонового вмісту у ґрунті, гранично-допустимої концентрації, стійкості ґрунтів до забруднення цим елементом. Проведено розрахунки допустимого вмісту фтору в фосфоритах родовищ України. Вперше вивчено новий вид вітчизняних фосфорних добрив агрофоску на предмет забруднення компонентів агроекосистеми рухомими сполуками фтору при застосуванні даного виду добрива під озиму пшеницю. Методичні підходи до регламентації фосфорних добрив за вмістом фтору доцільно використовувати при проведенні екологічної експертизи нових видів агрохімікатів, яка передбачена Законом України "Про пестициди і агрохімікати" (1996 р.). Результати роботи використані при складанні методичних рекомендацій "Методика агроекологічної оцінки мінеральних добрив", розглянутих і затверджених на секції землеробства та виробництва продуктів рослинництва НТР Мінагрополітики України (протокол №14 від 13 жовтня 2003 р.), Вченою радою Інституту агроекології та біотехнології УААН (протокол №8 від 01 жовтня 2003 р.).