Об'єкт - теоретичні рефлексії цивілізаційного процесу. Метою роботи є визначення евристичного потенціалу філософсько-антропологічних обґрунтувань цивілізаційного процесу на основі системного аналізу його теоретичних конструктів і репрезентацій. Методи - системний аналіз , антропологічна інтерпретація з елементами феноменологічного і герменевтичного методів та інші методи, що використовуються на засадах взаємодоповнення. Теоретичні результати та їхня новизна - розроблено концепцію, яка дає змогу виявити людинотворчий характер цього процесу, а також дозволяє розкрити трансформацію поняття "цивілізація" як соціально-антропологічної та соціально-культурологічної категорії. Показано, що антропологічні обґрунтування цивілізаційного процесу можуть мати макро- і мікрооптику. Доказано, що антропологічні обґрунтування дозволяють розкрити нелінійний характер цивілізаційного процесу, обумовлений єдністю його соціогенетичного та психогенетичного аспектів. Це розширює семантику цивілізації через внесення до неї смислів, пов'язаних зі зв'язками між поколіннями. Встановлено, що антропологічні інтерпретації відіграють першорядну роль в оцінюванні здобутків розвитку цивілізацій, в перетворюванні культурно-історичного досвіду на орієнтири і настанови, за допомогою яких здійснюються трансформації соціумів як життєвих світів особистості. Розкрито евристичний потенціал поняття "цивілізаційний архетип", зокрема, виявлено його місце у соціокультурних репрезентаціях національної ментальності, показано його роль у формуванні такого типу духовної культури, який може стати підґрунтям державності, розбудова якої може здійснюватися лише через використання духовно-культурного потенціалу нації. Обґрунтовано, що культурне багатство нації та її самобутність зберігається саме через її включеність у цивілізаційний процес, у якому здійснюється трансформація комплексу смислів, які утворюють національну ідею, у наднаціональні цивілізаційно визначені конструкти. Запропоновано філософсько-антропологічну інтерпретацію цивілізаційного змісту історії як саморозвитку людства й індивідів, що знаходить прояв у зростанні ступеня самоконтролю та саморегулювання на макро- і мікрорівнях людського буття, насамперед, у просторі геокультурного техногенного процесу, що робить можливим світову співпрацю, спрямовану на збереження цивілізації. Практичне значення результатів роботи полягає у можливості їх безпосереднього використання в процесі реалізації державної концепції формування людини, у навчально-виховній роботі загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.
