Товарниченко В. О. Імператив і модуси сучасної наукової раціональності

У дисертації пропонується новий погляд на проблему "розмиття" критеріїв наукової раціональності. Науку характеризує незмінний імператив: як умова пізнавальної діяльності й організації наукового тексту. Наукова раціональність характеризується установкою на адекватне збагнення реальності, що відбувається в результаті рішення дослідницьких задач, при збереженні безперервності наукового знання. Специфіка застосування імперативу до різних галузей наукового знання задає модуси наукової раціональності, що здатні змінюватися. Носіями сучасної наукової раціональності є система "людина-комп'ютер-програма", яка самоорганізується, що дозволяє знаходити рішення нелінійних задач. Наукомісткі технології і сполучена з ними наукова раціональність стають фактором, що змушує, під впливом якого в сучасній культурі здійснюється когерентність між наукою й іншими сферами культури, перетворюючи їх у когнітивно-технологичні програми. Спостерігається розширення границь наукової раціональності, що супроводжується зближенням критеріїв природничонаукової і гуманітарної раціональності.