Карпенко Г. В. Концепт символу в західноєвропейській культурі кінця ХІХ - початку ХХ століть (на матеріалі текстів французької культури).

У дисертації пропонується трактування концепту символу як несучої основи художньої культури. Доказується, що концепт символу розвинувся з Платонівської "ідеї" прекрасного, будучи фактично протосимволом, з якого надалі розвинувся концепт символу. Етимологічна багатозначність концепту символу дозволили висунути положення про те, що символ, розвиваючись, стягував на себе такі характеристики, як алегорична, знакова, образна, емблематична, аналогічна тощо. Ці характеристики надалі вичленувались у самостійні символічні форми. Символічна компонента, будучи наявною в кожній з цих форм, таким чином, пронизує їх і стає їх якістю. Вони виявляють межі взаємозв'язку, тобто символічна компонента зчленовує, зв'язує тканину семіозису культури й водночас несе в собі якість його різних форм. Пропонується трактування синестезії та сугестії, як основи символістського світочуття й засобів втілення символів в художній творчості.