Об’єкт дослідження: інститути в перехідній економічній системі. Мета дослідження: розкриття ролі неформальних інститутів в процесі економічної трансформації. Методи дослідження: індукція і дедукція, узагальнення, аналіз і синтез, абстрагування, причинно-наслідковий аналіз. Результати, новітність: 1) показано, що інститути можуть впливати на трансакційні витрати як у напрямку скорочення кількості інформації і часу, необхідних для ухвалення рішень, так і в напрямку їх збільшення, 2) дано визначення неформальних інститутів як механізмів, що регулюють поведінку людей за допомогою певних стереотипів, стандартів і соціальних умовностей, не визначених законодавчими і нормативними актами, 3) поряд з традиціями і звичаями, до неформальних економічних інститутів віднесено соціальні умовності, як зовнішні правила, що впливають на поведінку господарюючих суб'єктів протягом нетривалого часу, 4) систематизовано способи взаємодії формальних і неформальних інститутів: модифікація (зміна неформальних інститутів під впливом формальних, і навпаки, зміна формальних інститутів під впливом неформальних), формалізація (легітимізація неформальних інститутів у формальні, при якій інститути, закріплюючись нормативно, з неформальних трансформуються в формальні), деформалізація (перетворення формальних інститутів в неформальні при втраті ними своєї значущості в якості формальних інститутів і виключенні з правової системи), 5) розкрито особливості еволюційних інституційних змін на пострадянському просторі: роз'єднаність інститутів і недостатня взаємодія між ними; слабка залежність формальних інститутів від попередньої траєкторії розвитку через часту зміну зазначеної траєкторії і множини здійснюваних трансакцій; сильна залежність неформальних інститутів від попередньої траєкторії розвитку і множини здійснюваних трансакцій; відносно високі, порівняно з розвиненими країнами, трансакційні витрати; сильний ефект боротьби груп впливу, 6) обґрунтовано важливу умову ефективної адаптації імпортованих інститутів – додержання принципу комплексності і компліментарності, що полягає в імпортуванні сукупності взаємозалежних (компліментарних) інститутів, достатньої для здійснення потрібних інституційних змін, 7) систематизовано напрямки впливу держави на неформальні інститути в перехідній економіці і засоби, що їм відповідають: відродження та розвиток підприємницької ініціативи і формування цивілізованої етики підприємництва - шляхом економічної і правової освіти, створення сприятливого для цього зовнішнього середовища; підвищення рівня довіри в суспільстві (до нових формальних інститутів, держави, правоохоронних органів, закону і одне до одного) - шляхом морального виховання, вдосконалення і стабілізації законодавства; підвищення рівня трудової мотивації - шляхом прийняття справедливого трудового і податкового законодавства та суворого контролю за його додержанням керівниками підприємств усіх форм власності, 8) доповнено класифікацію типів імпорту інститутів шляхом включення до неї імпорту з історії інших країн та розроблено методику оцінки ефективності імпорту інститутів, яка полягає у визначенні вигод і витрат імпортування і їх зіставленні. Галузь використання: викладання навчальних дисциплін «Економічна теорія», «Інституційна економіка», «Неоінституційна економічна теорія», практика управління ринковими перетвореннями.
