Шадчина А. С. Текстотвірні функції епістемічної модальності в давньогрецькому філософському дискурсі (на матеріалі текстів Геракліта і Платона).

Дисертацію виконано на матеріалі оригінальних текстів Геракліта і Платона. Метою дослідження є вивчення норми вживання модальних мовних засобів у давньогрецьких текстах філософської тематики шляхом виявлення основних комунікативних стратегій та встановлення прагматичних функцій таких граматичних способів давньогрецької мови, як indicativus (irrealis), optativus, conjunctivus та модальних дієслів eivmi,( e;cw( du,namai( $ev%qe,lw( bou,lomai, me,llw. Більшість цих модальних засобів можуть передавати не лише пропозитивні епістемічні значення, а й виконувати інтерактивні функції (зниження іллокутивної сили висловлення для вираження мовної ввічливості), а також референційні (сприяння зв'язності повідомлення). Модальна семантика розглядалася у зв'язку з історичними мовними змінами, зокрема процесами граматикалізації та лексикалізації, а в прагматичному аспекті - у зв'язку з деонтичними й епістемічними комунікативними актами, комунікативними конвенціями давньогрецького філософського дискурсу. Застосування одержаних даних є важливим для досліджень модальної семантики давньогрецької мови, розвитку теорії граматикалізації, теорії мовної ввічливості, філософської герменевтики та досліджень з античної риторики.