Гальченко Г. І. Принцип природовідповідності як утвердження пріоритету духовно-моральної складової у вихованні особистості (соціально-філософський аналіз)

Об’єкт дослідження – цілісний розвиток особистості у процесі виховання, самовиховання та самовдосконалення. Метою дослідження є соціально-філософське обґрунтування і розробка розширеного трактування принципу природовідповідності, у вихованні і самовихованні особистості. Методи дослідження: системний, історичний, синергетичний, структурно-функціональний. Основні результати. Актуалізовано давню ідею двоїстості людської природи, відображену у формі опозицій «тварне – божественне», «матеріальне – духовне», «низьке – високе», «скінченне – нескінченне». Запропоновано в основу принципу природовідповідності у вихованні покласти ідею двоїстості людської природи. Доведено, що в сучасних умовах принцип природовідповідності є фундаментом для розрізнювання двох типів ставлення до життя – розсудково-споживацького та розумно-відповідального.