Шевченко З. В. Індивідуалізм як складова розвитку демократії

Дисертацію присвячено соціально-філософському аналізу проблеми індивідуалізму, переосмисленню його сутності та перспективам його розвитку в контексті гармонізації індивідуалістичних та колективістських тенденцій на тлі демократизації сучасного українського суспільства. У ході дисертаційного дослідження встановлено, що принцип індивідуалізму набував поширення, розвитку, зазнавав змін та інновацій власного тлумачення в залежності від становлення історичних епох, політичних режимів, культур і релігій, які визначають співвідношення категорій індивідуального та колективного. Показано, що індивідуалізм, як багатогранне і складне явище, пов'язане та межує з великою кількістю категорій і понять філософії, соціології, психології, етики, політології. Воно являє собою неодмінну умову, без врахування якої немислимий розвиток вище зазначених дисциплін. Переосмислення поняття "індивідуалізм", яке вимагається сучасними реаліями, визначило, що сутність індивідуалізму полягає не в абсолютизації егоїстичних інтересів окремої особисті, не в протиставленні її суспільству, а в усвідомленні цінності, неповторності кожної окремої особистості поряд із власною, у відповідальності за власні вчинки та їхні наслідки, у дотриманні універсальних морально-етичних норм. Дослідження поняття "індивідуалізм" показало, що поєднуючи у собі власні негативні та позитивні прояви, які формуються як окремою особистістю, так і соціумом, за умов гармонізації з колективістським началом та демократією, індивідуалізм дає великий поштовх та стимули для розвитку людської цивілізації.