Ткаченко Н. Г. Аграгативна стійкість водних суспензій діоксиду титану

У дисертації представлені результати комплексних досліджень агрегативної стійкості та електроповерхневих властивостей водних суспензій модифікованого діоксиду титану рутильного типу у присутності у них 1-1-зарядних електролітів (KF, LiCl, KBr, KCl, CsCl і LiF), поліметакрилової кислоти з молярною масою 35000 г/моль та промислових поверхнево-активних речовин TRITON X-100 і ATLAS G-3300. Властивості водних суспензії діоксиду титану з концентрацією твердої фази 0,03-4,00 г/л вивчали в широкому інтервалі зміни рН середовища та концентрації добавлених речовин. Вперше показано, що характер зміни агрегативної стійкості водних суспензій діоксиду титану в околі ізоелектричної точки залежить від співвідношення ефектів упорядкування і розупорядкування структури води навколо іонів фонового електроліту. Обґрунтовано, що максимальна стабілізація суспензій діоксиду титану в присутності поліметакрилової кислоти забезпечується в умовах, коли відбувається перехід від слабо іонізованої компактної форми макромолекулярногоклубка до сильно іонізованої розгорнутої форми. Встановлено, що на агрегативну стійкість суспензій діоксиду титану поверхнево-активними речовинами TRITON X-100 або ATLAS G-3300 суттєво впливають вторинні процеси, які відбуваються після взаємодії поверхневих груп з низькомолекулярними компонентами водного середовища, зокрема іонами Н+ і ОН-. Вперше встановлено, що в умовах агрегативної стійкості суспензій форма утворених агрегатів наближається до сферичної, а з пониженням стійкості колоїдних систем - відхиляється від сферичної.