Об'єкт дослідження - домішкові дефекти в мікроалмазах з теригенних порід Українського щита (УЩ), кімберлітів Росії та лампроїтів Австралії. Мета дослідження - вивчити, використовуючи спектроскопічні методи, склад і співвідношення азотних та інших дефектів в українських мікроалмазах та на основі одержаних даних оцінити можливі РТ-умови їх утворення і подальшого перебування в мантії, особливості складу материнських розплавів (флюїдів), можливий генетичний тип корінних джерел мікроалмазів на УЩ. Основний метод дослідження - інфрачервона (ІЧ-) спектроскопія. ІЧ спектри одержані на ІЧ Фур'є- спектрометрі Bruker IFS-66, обладнаному ІЧ-мікроскопом. Використана удосконалена методика розрахунку вмісту азоту у формі основних азотних дефектів . Додаткові методи - фотолюмінесценція ФЛ), Спектри ФЛ одержані на люмінесцентному мікроспектрофлюориметрі, основними функціональними вузлами якого є люмінесцентний мікроскоп "Люмам" і монохроматор МУМ-1 із збудженням за допомогою ламп ДКсШ-200, ДРШ-250 та лазеру ЛГИ-21, рентгенівська монокристальна дифрактометрія (дифрактометретр ДРОН-2) та рентгенограми Лауэ на Сu-випромінюванні, дослідження ізотопного складу вуглецю (масспектрометрі "Cameca ims 6f SIMS"). Вперше вивчено та систематизовано ІЧ-спектри різних за обсягом колекцій мікроалмазів з усіх геоблоків УЩ, а також з чотирьох кімберлітових трубок Архангельської та Якутської алмазоносних провінцій Росії та лампроїтової трубки Аргайл в Австралії (всього ~ 500 зразків, більш 200 з них - з УЩ). Визнаначено склад, вміст та співвідношення азотних та деяких інших дефектів у вивчених зразках, які є своєрідними індикаторами умов їх утворення. В ІЧ-спектрах багатьох українських мікроалмазів вперше виявлені смуги поглинання нових центрів невстановленого походження, умовно названих Е- та Х-центрами, та визначені основні їх спектральні характеристики. Встановлені сукупні регіональні ознаки мікроалмазів з проявів на УЩ та виявлено основні відмінності як між зразками з різних колекцій, так і в межах кожної з них. Зразки мікроалмазів, що містять одночасно всі три типи азотних центрів, що суттєво відрізняються за ступенем агрегації азоту, виявлені серед розсипних та кімберлітових амазів, а також такі, в яких існує значна неоднорідність розподілу азотних та інших дефектів в об'ємі мікрокристала, на думку автора, утворились в нерівноважних умовах або мали складну ростову та післякристалізайійну історію. На основі порівняльного аналізу спектроскопічних і деяких інших характеристик вивчених мікроалмазів і мікроалмазів з кількох контрастних за генезисом алмазних родовищ Південної Африки, Канади, Бразилії, Казахстану та ін. (за літературними даними) проведена генетична типізація можливих корінних джерел мікроалмазів з проявів на різних геоблоках УЩ. Встановлено, що частина мікрокристалів з різних геоблоків УЩ, насамперед, з Волинського, сформувалися в мантійних умовах, подібних до умов формування мікроалмазів з кімберлітів або лампроїтів. Окремі з них з півночі і центральних геоблоків УЩ, імовірно, могли утворитися, в астеносфері або нижніймантії. Частина мікроалмазів з південного заходу та центру УЩ, багатих на неагрегований азот, воду, карбонатні, вуглеводневі та деякі інші дефекти, подібні до мікроалмазів з лампрофірів Канади або з метаморфічних порід Європи та Азії. Зроблено висновок про можливе існування практично на кожному з геоблоків УЩ декількох незалежних корінних джерел алмазу, що суттєво відрізнялися за РТ-умовами та складом мінералоутворювального середовища.
