Зоріна О. С. Пайдея в контексті античної трагедії (Есхіл. Софокл. Евріпід).

У дисертації здійснено теоретичне осмислення розвитку пайдеї як одного з найбільш вагомих чинників естетичного й етичного виховання, що народився в результаті цивілізаційного поступу. Показано, що найбільш яскравим проявом пайдеї у добу її зародження в давньогрецькій культурі стали твори драматургів: Есхіла, Софокла та Евріпіда. Детально проаналізовано творчість видатних трагіків і, водночас, громадських діячів з точки зору їх внеску в процеси становлення вільного громадянина держави-поліса. Наведено кілька дефініцій "пайдеї" з урахуванням специфіки розвитку поняття в різні історичні епохи. Розглянуто сучасне трактування пайдеї на Всесвітньому філософському конгресі (Бостон, 1998). Подано і систематизовано погляди відомих філософів на розвиток концепції пайдеї в умовах постіндустріальної цивілізації.