Бобрусь С. В. Агроекологічний стан напівгідроморфних ґрунтів Полісся та вдосконалення управління їх родючістю і продуктивністю агроценозів

Встановлено, що довготривале використання напівгідроморфних ґрунтів Житомирського Полісся в сільськогосподарському виробництві призвело до прогресування різних видів деградаційних процесів, які проявляються у вигляді підвищення кислотності, погіршенні буферних властивостей, зменшення вмісту і запасів гумусу, елементів живлення рослин та ін. Досліджено показники кислотно-основної буферності окремих фракцій гранулометричного складу різних за генезисом напівгідроморфних ґрунтів. Встановлено взаємозалежність між показниками кислотно-основної буферності та деякими іншими показниками (вміст гумусу, лужногідролізованого азоту, обмінного кальцію та магнію, рН(Н2О), рН(KCl) та гідролітична кислотність) агроекологічного стану ґрунту. Доведено доцільність проведення вапнування напівгідроморфних ґрунтів на основі значень показників кислотно-основної буферності. Рекомендовано застосування компосту багатоцільового призначення та алунітового борошна в якості органічного і мінерального добрива, що також сприяє зниженню кислотності ґрунту. Запропоновано проведення залуження малопродуктивних сільськогосподарських угідь як одного з найбільш енергетично і економічно ефективних заходів підвищення та відновлення родючості напівгідроморфних ґрунтів. Доведена можливість запровадження ланки кормової дев'ятипільної сівозміни з насиченням 4-ма полями люцерни і екологічно обґрунтованою системою удобрення. Для підвищення продуктивності сільськогосподарських культур рекомендовані варіанти систем удобрення з насиченням сівозміни N32 P32 K36 + солома 1,2 т + сидерати 8 т/га; N34 P45 K45 + CaCO3 3,0 т/га; гноє-торфовий компост і алунітове борошно по 1,5 т/га + СаСО3 3,0 т/га..