Дослідження присвячено висвітленню особливостей комунікативної культури прямого телевізійного ефіру як специфічної форми інтерактивної реальності в контексті осмислення феномену прямого телеефіру, в якому формуються реалії безпосереднього зв'язку з аудиторією, підкреслено характеристики екранної естетики. Розкривається онтологічний аспект комунікативної культури як способу спілкування, інформаційної взаємодії. Особлива увага приділяється проблемі самоактуалізації людини, творчої самореалізації в просторі можливих комунікацій, що особливо актуально в контексті розгортання політтехнологічних реалій і формування комунікативних мегаспільнот. Досліджується український досвід прямого ефіру як комунікативної технології, визначивши проблему співіснування і взаємодії суб'єктів теледискурсу як форми самореалізації людини - суб'єкту комунікації, де реципієнт виступає не пасивним спостерігачем, а співучасником діалогу екранного дійства. Автор розглядає телебачення як цілісну естетичну систему, як процес естетичної діяльності. Художній вимір телепростору включає всі види телетворчості, що включають художню образність, створену за допомогою репродукції видів мистецтва, призначених для телепоказу (показ оперних, балетних спектаклів, симфонічних концертів, авторських телепередач тощо). Розглянуто особливості комунікативної та діалогової культури учасників прямого телеефіру (ведучого та аудиторії) на українському ТБ. Розглянуто шлях "побудови" телемостів, як на радянському так і українському ТБ. В умовах масового мовлення популярною стає комунікація, що адресована мегааудиторії. Роль інформаційного впливу на об'єкт зростає. Використовуються монологічні та діалогічні форми спілкування, телекомунікатори сприяють активізації процесу діалогу, ідентифікації глядацьких позицій у визначенні та рішенні багатьох проблем. Прямий ефір визначається як засада телереальності, характеризуються засоби ТБ індустрії в модусі комунікативних, культурологічних, естетичних, мистецьких ознак. Охарактеризовано зображувальні основи телепоетики як інтерактивної технології. Ідентичність суб'єктів ТБ дискурсу, що складає своєрідну поліфонію в контексті прямого ефіру, вивчається як діалог і полілог. Визначається роль і місце технопопуляцій цифрового відео в процесі відтворення екранного образу.
