Мартинова О. М. Підвищення ефективності блокового кодування в нестаціонарних каналах моделі Гільберта

Об'єктом дослідження є процес формування сигнально-кодових конструкцій для систем з базою В = 1. Методами дослідження є методи математичної статистики, методи аналізу та моделювання на ЕОМ, використання елементів теорії завадостійкого кодування, складних сигналів та таймерних сигнальних конструкцій, теорії стійкості систем при використанні зворотного зв’язку. Метою дисертаційної роботи є дослідження алгоритмів компенсації надлишковості блокових кодів за рахунок збільшення мірності простору синтезованих сигнальних конструкцій на базі таймерних сигналів при роботі по каналах моделі Гільберта. Новизна, теоретичні і практичні результати полягають у наступному. Вперше обґрунтовано доцільність заміни інформаційного параметру сигналу – частоти, фази або амплітуди несучого коливання на інтервалі найквістового елементу на тривалість сигналу, який вимірюється відстанню між нуль-перетинами обвідної сигналу осі часу. Теоретично обґрунтовано можливість синтезу виявляючих та виправляючих помилки надлишкових кодів при інформаційних параметрах відображених в часових відрізках – складових сигнальної конструкції. Вперше теоретично обґрунтована доцільність перетворення приросту пропускної здатності каналу при використанні таймерних сигналів в каналах моделі Гільберта для компенсації надлишковості розрядно-цифрового коду. Вперше обґрунтований і практично синтезований алгоритм реалізації блокових ТСК для односторонньої передачі з кодовою швидкістю в два рази більшою по відношенню до РЦК при більшій кодовій відстані. Обґрунтована доцільність синтезу ТСК, що забезпечують умови побудови коректуючих кодів на базі таймерних сигналів зі взаємно простими модулями А0 і коефіцієнтами рівняння якості Аі. Встановлені аналітичні залежності для статистичних параметрів потоку помилок від середнього значення спотворених елементів на одне спотворене кодове слово. Вперше теоретично обґрунтована нижня границя числа надлишкових елементів у групових q-ічних кодах, еквівалентна границі Варшамова-Гільберта для бінарних кодів. Теоретично обґрунтовано використання матриць Адамара Для розподілу енергії зосереджених в часі завад по елементам сигнальної кодової конструкції. Вперше аналітично обґрунтована недоцільність витрат у бінарних каналах моделі Гільберта на 1 біт інформації одного найквістового елемента. Теоретично обґрунтований алгоритм роботи адаптивної системи з розділенням функцій виявлення спотвореної завадами в каналі сигнальної конструкції і виправлення деяких класів помилок без повторення. Експериментально визначені параметри окремих станів каналів моделі Гільберта. Експериментально на реальних каналах зв’язку та моделюванням підтверджена ефективність запропонованих і теоретично обґрунтованих алгоритмів. Результати дослідження впровадженні в навчальний процес Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова та ТОВ «ВФ «ІНВЕКС Телеком».