Пашевін Д. О. Роль протеасомного протеолізу в патогенезі аліментарного атеросклерозу та іммобілізаційного стресу

Дисертаційна робота присвячена вивченню механізмів ушкодження судинної стінки за умов дії ангіосклеротичних факторів та методам їх попередження, зокрема з використанням препаратів біофлаваноїдів. Встановлено, що при відтворенні стресорного впливу суттєві зміни активності протеасоми в тканинах аорти спостерігалися при моделюванні пролонгованого стресорного впливу шляхом тривалої іммобілізації: трипсиноподібна та пептидилглютамілпептидгідролазна активності зростали в 2,2 рази та в 2,4 рази відповідно. Також нами показано підвищення всіх трьох видів протеолітичної активності (трипсиноподібної у 2,3 рази, хімотрипсиноподібної в 1,7 рази, пептидилглютамілпептидгідролазної в 1,7 рази) у тканинах аорти, а також в моноцитах (трипсиноподібної на 50%, хімотрипсиноподібної в 1,9 рази, пептидилглютамілпептидгідролазної в 11,6 разів) та нейтрофільних гранулоцитах (трипсиноподібної на 34%, пептидилглютамілпептидгідролазної в 1,8 рази) в процесі розвитку експериментального аліментарного атеросклерозу у кролів, що досягали найбільших значень на восьмому тижні аліментарної гіперхолестеринемії. В умовах розвитку аліментарного атеросклерозу препарати на основі кверцетину - водорозчинний препарат "Корвітин" (при внутрішньовенному введенні) та таблетований кверцетин "Квертин" знижують підвищену активність протеасомного протеолізу поряд зі зменшенням проявів атеросклеротичного ураження судинної стінки.