Ігнатьєв В. А. Націософія в дискурсі філософських парадигм

Автор дисертаційного дослідження робить спробу розширити класичну традицію тлумачення націоналізму через призму онтологічної, методологічної та історико-філософської проблематики, що може стати теоретичною основою для формування філософського дискурсу нації в соціальній філософії. Філософія нації в історії соціальної філософії може формуватися як альтернатива класично універсалістським проектам. Філософія нації виступає в якості безпосереднього прояву людства, його "тіла", тому може розглядатися як явище нелінійного глобалізму. Автор дисертації робить акцент на тому, що сучасний рівень цивілізації знаходиться лише на самому початку науки про людство на основі фундаментальної "етичної інфраструктури" в процесі становлення глобального етосу. І філософія нації є не стільки осмисленням духовно-історичних традицій, і, тим більш, не стільки опосередкована рефлексія конкретної нації, скільки структурно-суперечна частина сучасної соціальної філософії. Філософія нації є не лише раціональним конструктом недавнього модернізму, а й наративом історико-філософського напрямку. Суспільно-історична практика двох останніх століть стверджує, що безпосередністю людства стала саме нація, як унікальний прояв суспільної всезагальності через її особливості. Так історично склалося, що саме через взаємодію націй людство почало усвідомлювати свою планетарність і продовжує ці процеси у формі глобалізації. Тому не боротьба з націями веде до глобалізації. Навпаки, глобалізаційні проекти лише тоді можуть зреалізуватися, коли нація буде відігравати ще й свою творчо філософську місію.