Кириченко В. О. Ефекти РНК-інтерференції компонентів убіквітин-залежного протеасомного протеолізу в культурі кардіоміоцитів і тканинах серця.

Досліджено біохімічні і морфологічні наслідки пригнічення гена убіквітину та b7-субодиниці протеасоми в культурі кардіоміоцитів в контролі і за умов моделювання аноксії-реоксигенації та тканинах серця при моделюванні ішемії-реперфузії. Показано, що зниження експресії мРНК убіквітину призводить до зменшення життєздатності кардіоміоцитів в культурі, а при моделюванні аноксії-реоксигенації - запобігає некротичній загибелі клітин. Вперше встановлено розвиток аутофагічних процесів в культивованих кардіоміоцитах та серцях тварин при введенні інтерферуючих РНК, специфічних до гена убіквітину. Блокування гена субодиниці b7 протеасоми призводить до зниження пептидил-глутаміл пептид-гідролазної активності протеасоми та зниження експресії мРНК b1-субодиниці, що відповідає за дану активність. При цьому відбувається значна активація аутофагічних процесів в клітинах, що посилюються в більшій мірі при додатковому ушкодженні кардіоміоцитів в культурі моделюванням аноксії-реоксигенації. Пригнічення експресії b7-субодиниці викликає ознаки активації стресу ендоплазматичного ретикулуму та розвиток аутофагії у міокарді. Виявлено, що похідні малеіміду знижують виживання кардіоміоцитів в культурі, а при моделюванні аноксії-реоксигенації в культивованих кардіоміоцитах виявляють протективний вплив. Отримані результати свідчать про істотну роль убіквітину і некаталітичної субодиниці b7 протеасоми у кардіоміоцитах як в нормі, так і при пошкодженнях серця.