Михалевич В. В. Трансформація символу центру в західноєвропейській культурі

Дисертація присвячена культурологічному аналізу трансформації символу центру в західноєвропейській культурі. Доведено, що у культурі домодерну символ центру конституює ціннісну ієрархію, пов’язуючи емпіричну чуттєву реальність, що знаходиться на периферії всесвіту, із ідеальним та всезагальним, що знаходиться в центрі. Обгрунтовано, що в Античності логоцентрична картина світу базується на ідеях-ейдосах, що виступають символами, які поєднують фізичний світ та його духовний трансцендентний центр-Єдине (Благо). В рамках середньовічної культури Логос як безособовий, закон Універсуму, трансформувався в особу Ісуса Христа, найвищою символізацією якого є людина. Досліджено секуляризацію розуміння центру та його символів в новоєвропейській культурі. Вказується, що ідейні напрямки романтизму, ірраціоналізму та психоаналізу переносять людський центр в почуттєво-емоційну та несвідому сфери, які виражаються традиційною символікою центру. Визначено, що у ситуації постмодерну духовний та фізичний центри відсутні, а їх символи деградують у симулякри.