Клименчук Н. М. Колективні угоди як акти соціального партнерства.

Соціальне партнерство може розглядатися як: а) правовий інститут, що являє собою сукупність норм права, які регулюють групу взаємопов'язаних відносин між працівниками, роботодавцями й державою; б) принцип права, який відбиває керівну ідею, що характеризує закономірності узгодження інетресів суб'єктів соціального партнерства; в) суспільні відносини між працівниками, роботодавцями й державою, де кожен з учасників виступає носієм суб'єктивних прав та обов'язків; г) правовий механізм регламентування соціально-трудових відносин. Колективна угода - це акт, який містить загальні принципи регламентування соціально-трудових відносин та пов'язаних з ними економічних відносин і який укладається між повноважними представниками працівників та роботодавців на державному, регіональному й галузевому рівнях у межах їх компетенції. За юридичною природою угода є нормативним договором. Критерієм класифікації таких правочинів є впорядковуванні ними відносини, згідно з чим виокремлюють угоди: а) генеральну, що встановлює загальні принципи регламентації соціально-трудових відносин на рівні держави; б) регіональну, що охоплює загальні принципи регламентування соціально-трудових відносин на рівні територіального утворення; в) галузеву, що визначає загальні умови оплати праці, трудові гарантії й пільги працівників відповідної галузі господарювання - сфери економічної діяльності. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері регулювання соціально-партнерських відносин.