Любченко Г. А. МЕХАНІЗМИ АКТИВАЦІЇ ЛІМФОЦИТІВ БІЛКОМ АДГЕЗИНОМ STAPHYLOCOCCUS AUREUS

У роботі комбінацією біохімічних, мікробіологічних та імунологічних методів виділено і очищено поверхневий білок-адгезин р70 (ЕАР) Staphylococcus aureus Wood-46. Вперше проведено дослідження молекулярних механізмів ініціації імунної відповіді та активації субпопуляцій лімфоцитів при взаємодії з поверхневим білком адгезином, а також визначено імунобіологічну активність та імуномодулюючі впливи. Доведено його протекторну дію. Встановлено, що Eap стимулює утворення кластерів каналів Ca2+ на мембрані В-лімфоцитів у місці контакту з частинками, покритими EАР (у модельній системі з імітуючими антиген частинками). Вперше дослідженнями молекулярних механізмів визначено стимуляцію фосфорилювання/активацію головних внутрішньоклітинних сигнальних молекул CD19, Lyn, Erk, FcgRIIb, Zap70, pSHIP1, pSHP2. Доведено, що Еap індукує Ca2+-відповіді в інтактних В- лімфоцитах. Показано, що білок-адгезин стимулює локалізовану концентрацію адгезивних молекул ICAM1 при контакті з мікрочастинками, вкритими EАР. Білок адгезин стимулює різні рівні активації, що визначаються мобілізацією внутрішньоклітинного Ca2+. Рівень активації В клітин. за дії білка безпосередньо корелює з експресією В-клітинного антигенного рецептора (BCR). Комбіноване додавання EАР та білка А до інтактних В-лімфоцитів мишей (C57BL/6) викликало ко-кластеринг рецептора В-клітин (sIgM) та ICAM-1 в стуктурах, подібних до імунного синапсу. Такий ефект є аналогічним впливу білка А стафілокока зв'язувати sIgM та виступати у ролі суперантигену В лімфоцитів. Здатність EАР заважати рецепторному сигналінгу В-клітин, не зважаючи на специфічність ангитену, може відігравати роль антигенної мімікрії та ранньої інтерналізації сигнальних компексів sIgM у В-клітинах і, таким чином, допомагає Staphylococcus aureus уникати В- клітинної імунної відповіді. EAP стимулював фагоцитарну активність як in vitro, так in vivo. Імунізація тварин супроводжувалась зростанням метаболічної і функціональної активності клітин фагоцитарної системи та ПКК. Спостерігали значну активацію киснево- залежної бактерицидної активності нейтрофілів, стимуляцію синтезу ІФН, ФНП, ІЛ-ів та захист тварин при експериментальній стафілококовій інфекції.