Безукладова Л. В. Стан світської духовності в умовах техногенної цивілізації

У роботі досліджується стан світської духовності в умовах техногенної цивілізації. Розглянувши феномен духовності, дисертант визначає її як результат прояву "волі до влади над собою", що забезпечує людині здатність дивитися на світ по-іншому, відчувати по-іншому, брати активну участь у конструктивному освоєнні світу. Формою втілення духовності виступає внутрішній світ людини, який має свій потенціал і механізм свого здійснення. Він забезпечує праксеологічний вимір світу і міру екології думки людини про світ, що дозволяє особистості в конкретному суспільстві корелювати свою міру з нормативною базою суспільства, переводячи зовнішню необхідність у внутрішню потребу. Розглянувши становлення і розвиток духовності, дисертант визначає залежність духовності від сформованого способу виробництва і відтворення буття суспільства. Нині людство переживає перехідний період від індустріального суспільства до інформаційного. На "арену" суспільства вийшов споживач "розкручених знакових вартостей". Незважаючи на зусилля світових релігій та інтелектуальної меншини прокласти шлях до гуманізму через духовність, людина в своєму індивідуальному бутті, як правило, перебувала і перебуває в лоні бездуховності. Ситуація ускладнюється ще й тим, що техногенна цивілізація явила свою "ахіллесову п'яту", спровокувавши антропологічну кризу. Науково-технічна революція XX століття зробила ставку на активність і креативність людини, а також його орієнтованість на прогрес. На практиці це вилилося в небезпечні технічні проекти, виснажливі для суспільства реформи. Тільки ноосферно-інтегративна парадигма може реанімувати і реабілітувати світську духовність, забезпечивши профілактику віктимної поведінки людини.