Масалов О. Г. Соборність і цивілізація у філософсько-антропологічному вимірі

Об’єкт дослідження: цивілізація як соціокультурній феномен. Мета дослідження: розкриття антропологічного змісту феномену цивілізації у контексті принципу соборності. Методи дослідження: структуралістський підхід, структурно-функціональний підхід, холістична діалектика К. Уілбера, компаративний метод, метод побудови «ідеальних типів». Результати, новизна: Соборність розкрито як спосіб існування людини, що ґрунтується на неформальному міжособистісному спілкуванні. «Соборний» і соціальний аспекти суспільного життя досліджені як неформальний цінніснораціональний та формальний цілераціональний способи організації людських спільнот. Феномен цивілізації досліджено в контексті принципу соборності, з використанням підходу, що є альтернативним цивілізаційному та лінійно-стадіальному підходам до культури. Поглиблено розуміння взаємодії структурного (інваріантного, частково усвідомлюваного) і змістовного (варіативного, усвідомлюваного) аспектів існування цивілізацій як «колективних мислень» (Ф. Бродель). Уточнено структуру теоретичних вчень про соборність, у яких висвітлено аспекти: еклесіологічний, соціально-філософський, антропологічний, етичний, гносеологічний. Сфера використання: створення теоретико-методологічних основ для подальших філософсько-антропологічних досліджень феномену цивілізації.