Романюк Р. Я. Підвищення поздовжньої сталості процесу тонколистової прокатки на основі розвитку теоретичних положень щодо контактної взаємодії полоси з валками

В дисертації виконані нові науково обґрунтовані розробки в області дослідження поздовжньої сталості процесу прокатки. Удосконалено метод оцінки сталості процесу прокатки, який полягає у визначенні з епюр контактних напружень графіку зміни поточної результуючої горизонтальних контактних сил. З останньої епюри визначається показник сталості процесу деформації. При позитивному його значенні, процес протікає в сталому режимі, при негативному значенні - сталий процес неможливий та при нульовому значенні - наступає граничний випадок деформації. Уточнено теоретичну умову захвату металу валками в сталому режимі. Показано, що відношення максимального кута захвату в сталому режимі до середнього коефіцієнту тертя залежить від умов тертя на контакті та дорівнює 1,43-1,44 при прокатці без змащування і 2 - в режимі гідродинамічного тертя. Достовірність оцінки поздовжньої сталості процесу прокатки за запропонованим методом підтверджено при аналізі експериментальних епюр контактних напружень та існуючих режимів деформації на станах холодної прокатки тонких листів та штаб. Удосконалені існуючі режими деформації на стані холодної прокатки 1500 ПАТ "Модуль", перевагою яких є ведення процесу з меншими енерговитратами. Проведено дослідження впливу величини натягу на сталість прокатки та енергосилові параметри процесу. Результати роботи прийняті до використання на ПАТ "Модуль" і на кафедрі обробки металів тиском Дніпродзержинського державного технічного університету.