Шелехов Є. О. Благодійність як соціально-філософський феномен

Об'єктом дослідження є благодійність як складний та багаторівневий феномен. Метою дослідження є розкриття специфіки та функцій благодійності як комплексного феномена, який знаходить різноманітні прояви в житті сучасного соціуму. Методи та принципи дослідження: діалектики, синергетики, феноменології, компаративістики, загальнологічні методи індукції, дедукції, аналізу, синтезу та узагальнення окремих фактів і даних, формаційний та цивілізаційний підходи, контент-аналіз публікацій та даних статистики, метод біографічного та ситуаційного аналізу, метод включеного спостереження. Результати дисертаційного дослідження дозволяють поглибити розуміння феномена благодійності, оцінити її позитивний та негативний вплив на життя соціуму, допомогти у формуванні державної інвестиційної політики, а також консолідації та прогресивному розвитку українського суспільства. Вперше був здійснений цілісний аналіз ролі та функцій феномена благодійності у контексті гуманістичних і дегуманістичних соціальних тенденцій сучасності; запропоновано нову експлікацію поняття "благодійність", встановлено його лінгво-семантичні зв'язки з поняттями "філантропія", "меценатство", "спонсорство", "соціально відповідальний бізнес", "гуманітарна допомога", "любов", "альтруїзм", "гуманізм", "милосердя", "співчуття"; концептуально обґрунтовано глибоку вкоріненість благодійності як універсального соціокультурного явища в релігійному світогляді при різноманітті її конкретних конфесійних трактувань. Отримані результати можуть стати основою для подальшого дослідження шляхів оптимізації соціального впровадження благодійних соціальних програм на різних рівнях. Крім того, результати дослідження можуть бути використані при викладанні філософських, політичних та соціологічних дисциплін, а також для складання спецкурсів, написання підручників та посібників із соціальної філософії та етики.