Степанова Т. Ю. Ефективність та деякі механізми дії аміксину за експериментального алергічного енцефаломієліту

Дисертація присвячена дослідженню ефективності аміксину за експериментального алергічного енцефаломієліту (ЕАЕ) і встановленню механізмів імуномодулюючої і протизапальної дії препарату. Продемонстровано, що аміксин сповільнює перебіг ЕАЕ у мишей. За введення препарату не було зареєстровано смертельних випадків, а у 15,6 % тварин не було відмічено клінічних проявів. Кількість тварин з ступенями важкості 3+ і 4+ була нижчою в 1,7-1,75 рази у порівнянні з контролем ЕАЕ. Встановлено, що імуномодулюючи ефекти аміксину спрямовані на гальмування синтезу ІФН-? та ФНП-?, підвищення вмісту CD8 лімфоцитів і зниження співвідношення CD4/CD8. Аміксин зміщує баланс Т-хелперів у бік Th2 клітин і гальмує цитотоксичні реакції. Доведено, що протизапальна активність препарату реалізується за рахунок пригнічення синтезу прозапальних цитокінів, активності катепсину D і еластази, та відновлення рівню кортизолу у сироватці. Аміксин гальмує інтенсивність ПОЛ та утворення активних форм кисню і NO. Препарат сприяє зростанню загальної антиоксидантної активності, одним з механізмів якого є індукція гемоксигенази-1 у клітинах макрофагального походження, у тому числі в осередку нейрозапалення. Показано, що аміксин безпосередньо інгібує синтез прозапальних цитокінів та викликає індукцію гемоксигенази in vitro.