Гаїна Ж. М. Фармакологічне вивчення впливу (мельдонію) мілдронату на функціональний стан нирок та водно-сольовий обмін

Дисертація присвячена з'ясуванню механізмів впливу мельдонію (мілдронату) на екскреторну, іоно- та кислоторегулювальну функції нирок і основні параметри водно-сольового обміну. Дослідження проведено на щурах за різній тривалості застосування препарату, у різні періоди доби, залежно від віку, статі, ступеня гідратації організму, рівня основних регуляторів водно-сольового обміну, функціонального стану нирок, за поєднаного застосування з іншими лікарськими препаратами. У дисертації вперше наведено вирішення експериментального обґрунтування доцільності застосування мілдронату як препарату з м'якою діуретичною, салуретичною дією та нефропротекторними властивостями. Мілдронат, збільшуючи швидкість КФ і зменшуючи процеси канальцевої реабсорбції, виявляє м'яку салуретичну і діуретичну дію, котра є виразнішою при тривалому застосуванні та гіпергідратації організму; мілдронат у старіючих щурів (18-20 міс.) збільшує натрійурез і зменшує калійурез; за дії мілдронату натрій- та калійурез виразніше у щурів самців порівняно з самками; мілдронат збільшує натрійурез у денний час (з 1200 до 1400 год.); тіотриазолін не посилює салуретичні властивості мілдронату. При зниженні рівня мінералокортикоїдів (введення спіронолактону) натрійурез за дії мельдонію збільшується, а при збільшенні (введення флудрокортизону) діурез та натрійурез під впливом мілдронату зменшується. Активність фібрино- та протеолітичної системи тканин нирок за дії мілдронату посилюється. Нефропротекторний ефект мілдронату вперше доведено при сулемовій та доксорубіциновій нефропатіях.