Андрієць О. С. Магнітні поля в слабких сонячних спалахах на рівнях фотосфери й хромосфери.

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0413U006852

Здобувач

Спеціальність

  • 01.03.03 - Геліофізика і фізика сонячної системи

22-11-2013

Спеціалізована вчена рада

Д 26.208.01

Головна астрономічна обсерваторія

Анотація

У дисертації містяться нові результати, що стосуються діагностики структури магнітного поля у слабких сонячних спалахах. Вперше знайдено, що напруженість магнітного поля у процесі слабкого спалаху 18 липня 2000 року збільшилась приблизно на 0.05 Тл у нижній та на 0.08-0.1 Тл у верхній фотосфері, при цьому її висотний градієнт зменшувався від 0.0012 до 0.00078 Тл/км на протязі спалаху. Фактор заповнення зменшувався у процесі спалаху. Через 20 хвилин напруженість магнітного поля зменшилась приблизно на 0.03 Тл. В перший момент спостереження спалаху, за 3 хвилини до його максимуму, в нижніх шарах фотосфери були висхідні, а у верхніх шарах - низхідні потоки. В головній фазі спалаху швидкість низхідних потоків значно зменшилась. Результати даного дослідження свідчать про поширення збурення з верхніх шарів сонячної атмосфери в нижні та про швидкі зміни напруженості магнітного поля у процесі спалаху. Показано, що слабкому спалаху від 28 липня 2004 року притаманні деякі специфічні особливості магнітного поля, характерні і для спалахів більшої потужності. Зокрема, виявлено близький до нуля висотний градієнт магнітного поля. Термодинамічні параметри передспалахової фотосфери також змінювались. На протязі 8 хвилин спостережень близько за 1 годину 50 хвилин перед слабким спалахом рентгенівського балу С1 від 24 травня 2012 року термодинамічні параметри фотосфери змінювалися, але ці зміни були більш плавними, ніж для спалаху. Згідно отриманим напівемпіричним моделям двох флокулів середні та верхні шари фотосфери були перед спалахом прогріті. В температурних розподілах з висотою були шари з підвищеною температурою. Напруженість магнітного поля передспалахової фотосфери плавно зменшувалась з висотою, на відміну від напруженості у спалаховій фотосфері. У більшості моделей її величина складала близько 0.2 Тл в нижніх шарах фотосфери та 0.13 - у верхніх. Кут нахилу вектора магнітного поля у моделях змінювався в межах від 90 градусів у нижніх до 120-140 градусів у верхніх шарах фотосфери.

Файли

Схожі дисертації