Тібекін Я. О. Удосконалення механізмів державного управління соціально - екологічною відповідальністю в Україні

Об'єкт дослідження - процеси державного управління системою природокористування та природоохоронної діяльності в Україні. Мета дослідження - розвиток теоретичних положень, розробка науково-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління соціально-екологічною відповідальністю за природокористування в контексті реалізації екологічної та природоохоронної політики. Методи дослідження - системного й факторного аналізу; абстрактно-логічного та системного аналізу; методи абстрагування й метод оптимізації структури. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, полягає в тому, що теоретичні положення й висновки безпосередньо доведено до рівня конкретних практичних пропозицій в діяльності регіональних та місцевих органів влади. Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та подальшому розвитку методичних положень щодо реалізації процесу державного управління формуванням соціально-екологічної відповідальності шляхом удосконалення моделей, методів та механізмів взаємодії органів державної влади та соціально-активних економічних агентів корпоративних угод. Вперше запропоновано стратегію управління розвитком соціально-екологічної відповідальності у промислових вугільних регіонах. Удосконалено систему державного управління раціональним природокористуванням в Україні в частині заходів подолання еколого-економічних наслідків екологічного забруднення в Україні; організаційно-економічний механізм реалізації державної екологічної та природоохоронної політики через формування механізму моніторингу соціально-екологічної відповідальності в промислових регіонах; концептуальні засади створення системи безперервної формальної та неформальної екологічної освіти, як складової державного механізму формування соціально-екологічної відповідальності. Дістали подальшого розвитку поняття "соціально-екологічна відповідальність" як окремого, системного напряму практичної та теоретичної діяльності органів державної виконавчої влади та природокористувачів; підходи до оцінки природоємності господарювання в рамках концепцій еколого-економічного розвитку та особливостей адміністративно-територіального управління еколого-соціоекономічними підсистемами; ресурсні моделі управління природокористуванням у промислових регіонах.