Козакевич Р. Б. Композити на основі кремнеземів та хітозану для контрольованого вивільнення активних речовин

Встановлено, що адсорбція диклофенаку з спиртового розчину на поверхні гідратованого, метильованого та амінованого кремнеземів описується моделлю Ленгмюра і має моношаровий характер. Наявність на поверхні адсорбенту аміногруп значно підвищує його сорбційну ємність через формування зв'язків сольового типу з карбоксильними групами диклофенаку. Найбільша величина адсорбції диклофенаку на поверхні гідратованого кремнезему відзначалася за умови проведення процесу з оцтової кислоти. Адсорбція з води обмежена розчинністю диклофенаку. Виявлено, що при імпрегнуванні пористих кремнеземних матриць розчином диклофенаку адсорбована активна речовина знаходиться в аморфному стані, що забезпечує збільшення швидкості її розчинення. Швидкість вивільнення диклофенаку залежить від характеристик пористої структури носія і зростає зі збільшенням діаметру пор адсорбенту; для таких систем реалізується дифузійний механізм вивільнення. Запропоновано методику формування полімерних гранул на основі протонованого хітозану. Показано, що швидкість вимивання диклофенаку з полімерних сфер зменшується в ряду: депротонований хітозан > хітозан, зшитий глутаровим альдегідом > протонований хітозан. Продемонстровано можливість контролю швидкості вивільнення активної сполуки із композитів на основі хітозану та кремнезему шляхом зміни хімії поверхні неорганічного носія. Введення в склад полімерних гранул гідроксильованого кремнезему прискорює процес вивільнення активної речовини, а в композитах, що містять гідрофобний кремнезем, десорбція диклофенаку натрію суттєво сповільнюється.