Москва Х. А. Патогенетичні особливості інсулінорезистентності при гіпотиреозі в умовах коригуючих впливів

Об'єкт - інсулінорезистентність на тлі гіпотиреозу; мета - з'ясувати закономірності змін патогенетичних маркерів інсулінорезистентності при гіпотиреозі в умовах корекції гомеостазу замісною гормональною терапією, а також у комбінації з метформіном або піоглітазоном;методи - біохімічні, статистичні; результати - eперше дослідили, що після трьох місяців лікування хворих на гіпотиреоз із констатованою ІР не змінювались ліпідограма, вміст глюкози, інсуліну, С-пептиду, АлАТ, індекси НОМА-IR, НОМА-, Каро. Уперше зафіксували, що лише після піврічного лікування LТ4 достовірно знизився КА і намітилась тенденція до вірогідних змін ЛПНЩ, уперше з'ясовано, що на тлі комбінованого лікування LТ4 з піоглітазоном знижується вміст інсуліну і С-пептиду, що характеризує агоніст PPAR-?, як препарат щадної дії, уперше виявлено, що поєднана терапія LТ4 з піоглітазоном сприяє зниженню індексу НОМА-?, який, досягши рекомендованого значення, свідчить про відновлення функціонального стану ?-клітин острівців Ланґерганса, уперше констатовано, що призначення піоглітазону до LТ4 спонукає зростання індексу Каро, виявляючи здатність тіазолідиндіону усувати гіперінсулінемію, уперше зафіксували підвищення вмісту вільних Т4 і Т3 після додавання піоглітазону до базової замісної терапії LТ4, що може пояснюватись підвищеною чутливістю рецепторів щитоподібної залози до ТТГ гіпофіза, а також через посилення периферійної конверсії Т4 у Т3 після усунення ІР і відновлення чутливості до інсуліну периферійних дейодиназ, уперше засвідчили відмінність між дією метформіну та піоглітазону у хворих на гіпотиреоз: метформін знижував рівень ТТГ, а піоглітазон - вміст вільних гормонів щитоподібної залози, уперше спостерігали зниження активності АлАТ після трьох місяців приймання хворими піоглітазону на тлі LТ4.