Голубенко О. В. Феномен дигресії: екзистенціально-феноменологічна аналітика та соціокультурна контекстуалізація

Об'єкт - феномен дигресії. Мета полягає у комплексному аналізі феномена дигресії на різних онтологічних рівнях: від екзистенціального виміру буття людини до спектру соціокультурних проекцій даного феномена. Методи дослідження - екзистенціально-феноменологічний, герменевтичний, історико-філософський, компаративний, критичний. Теоретичні результати та їхня новизна. Було виявлено можливості філософського розуміння та ефективного теоретичного застосування поняття дигресії; зокрема, вперше розроблене тлумачення феномена дигресії як сутнісного конститутиву екзистенціального "основоустрою" людини; обґрунтовано актуальність та прояснено ключові аспекти дигресивних стратегій (як буттєвих "технік", спрямованих на локальну нейтралізацію "тотальної індексації" та негативних темпорально-динамічних наслідків розширення так званих "квазіринків") у межах сучасного соціального поля. Встановлено дигресивні "компоненти" всередині загальної "механіки" сучасних культурно-трансляційних процесів; проаналізовано специфіку конститутивних щодо людської суб'єктивності процесів "само-зміщення" на екзистенціальному та соціокультурному рівнях; виявлені витоки сучасних проблем "артистичної" складової у загальній "механіці" критичної роботи соціуму; концептуально тематизовано різноманітні форми "зміщення": від можливих стратегій людської (само)творчості, що мають характер "продуктивного відхилення", до феномену "інкорпоруючого зміщення" соціальної системи як способу роботи останньої із власним "критичним навантаженням". Практичне значення роботи: наукові положення, які сформульовано в дисертації, можуть бути теоретичною та методологічною базою для прояснення актуальних питань антропологічного та культурологічного знання, що пов'язані з проблемами деавтономізації суб'єкта, десубстанціалізації соціальних порядків і докорінними змінами у поглядах на людину та генезис її "сфери іманенції". Основні положення дисертації можна використовувати у практиці викладання курсів з філософської антропології, онтології, феноменології, екзистенціальної філософії, соціальної філософії, філософії культури та історії філософії.