Гур'янова В. Л. МікроРНК-1 при експериментальній патології серцярізного генезу

За допомогою поєднання класичних методів патологічної фізіології та сучасних методів молекулярної біології визначено особливості дозрівання мікроРНК-1 у кардіоміоцитах щура при експериментальному відтворенні аноксії-реоксигенації inculture, інфаркту міокарда та постінфарктного ремоделювання серцяinvivo, а також дисфункції серця внаслідок перевантаження опором у старих гіпертензивних щурів. Ці результати висвітлюють важливість посттранскрипційної регуляції мікроРНК-1 при патології серця та дають підґрунтя для дослідження детальних механізмів цього явища як при патології, так і їх корекції. Нами вперше показано, що у культивованих кардіоміоцитах щура заглушення гену, що кодує 5-ліпоксигеназу, призводить до значного зменшення рівня зрілих мікроРНК-1 за рахунок пригнічення цитоплазматичного етапу дозрівання мікроРНК-1. Застосування інгібітору протеасоми навпаки сприяє підвищенню рівня зрілих мікроРНК-1 у інтактній культурі кардіоміоцитів, однак цей ефект не спостерігається при застосуванні інгібітора протеасоми у період реоксигенації. Вперше було встановлено вплив протеасоми на різні форми дозрівання мікроРНК-1 invitro, та доведено, що протеасома здатна безпосередньо деградувати як зрілу, так і первинну, але не прекурсорну мікроРНК-1. Встановлено, що комбінація таких факторів як тривала артеріальна гіпертензія та особливо старіння призводить до порушення дозрівання мікроРНК-1 у серці щура, що супроводжується значним зменшенням її рівня на фоні накопичення її первинних та особливо прекурсорних форм, що може відігравати важливу роль у процесах старіння серця та дисфункції серця в результаті артеріальної гіпертензії.