Слюсар В. М. Мікролінзування віддалених джерел в багаточастинкових гравітаційно-лінзових системах: статистика кривих блиску

Розглянуто гравітаційне мікролінзування віддалених джерел стохастичною системою точкових та протяжних мас, що моделюють згустки темної матерії. Встановлено, що в подіях з великим підсиленням можна виділити дві групи моделей джерела, які можна розрізнити на сучасному рівні фотометричної точності за спостережуваними кривими блиску: а) компактні моделі (гаусівська, з потемнінням до краю); б) моделі з повільним спаданням яскравості від центра до країв (степенева модель з невеликими показниками степеня, модель Шакури-Сюняєва). За результатами статистичного аналізу встановлено, що різниця між кривими блиску, що відповідають різним групам, сягає 12%. Також показано, що врахування подвійних систем у лінзуючій галактиці несуттєво впливає на цю оцінку. Варіюючи оптичну глибину мікролінзування в лінзуючій галактиці, підтверджено наявність виділених значень оптичної глибини для низки моделей розподілу яскравості по диску джерела, що проявляється у двогорбому вигляді розподілу коефіцієнтів підсилення. В межах запропонованої моделі протяжних згустків темної матерії отримано автокореляційні функції кривих блиску в залежності від частки згустків в загальній оптичній глибині мікролінзування. Перевірено також вплив розміру згустку та різного зовнішнього зсуву в багаточастинковій гравітаційно-лінзовій системі. Показано, що поведінка автокореляційних функцій в залежності від оптичної глибини згустків має немонотонний характер.