Гузик М. М. Полі-АDР-рибозилювання ядерних протеїнів за цукрового діабету

Об'єкт: полі-ADP-рибозилювання ядерних протеїнів за експериментального ЦД 1 типу. Мета: з'ясувати особливості перебігу процесів полі-ADP-рибозилювання ядерних протеїнів у тканинах різних органів щурів та їх роль у розвитку цукрового діабету та його ускладнень. Методи: біохімічні та оптичні (спектрофотометрія, спектрофлуориметрія, протокова цитометрія, світлова та конфокальна мікроскопія), фізико-хімічні (гель-електрофорез для розділення протеїнів), молекулярно-біологічні (полімеразна ланцюгова реакція), імунохімічні та цитологічні методи (імуноблотинг та імуногістохімія), а також методи роботи із культурою клітин евкаріот (культивування та оцінка їх функціонального стану). Виявлено, що процес полі-ADP-рибозилювання ядерних протеїнів та дія інгібіторів PARP-1 (1,5-ізохіноліндіол, 3-амінобензамід та нікотинамід) є тканинноспецифічними за ЦД 1 типу та залежать від інтенсивності розвитку оксидативного стресу, запальних процесів, стану системи антиоксидантного захисту. Встановлено, що найбільш виражені патологічні зміни відбуваються у мозку та сітківці ока діабетичних щурів. На тлі активації процесів полі-ADP-рибозилювання та зниження вмісту NAD+ відбувається посилення фрагментації PARP-1 та зростання рівня NAD-залежної деацетилази SIRT2, що може характеризувати ступінь розвитку нейродегенеративних змін у мозку та сітківці ока, зумовлених структурною перебудовою протеїнів цитоскелету за ЦД 1 типу. Було вперше виявлено зниження фрагментації як самої PARP-1, так і гліального фібрилярного кислого протеїну, а також підвищення вмісту ангіостатинів у сітківці ока. Застосування структурно-відмінних інгібіторів PARP-1 за ЦД 1 типу призводило до часткової або повної нормалізації біохімічних та функціональних порушень. Їх ефективність дії виявилася найвищою за ретинопатії.