Шевченко К. М. Вплив пренатальної гіпоксії на ембріональне формування гістоархітектури та ультраструктури передсердного міокарда щурів.

У дисертації встановлено, що гостра пренатальна гіпоксія призводить до перевищення відносного об'єму сполучної тканини та судин гемомікроцирку- ляторного русла, однак зазначені зміни поступово відновлюються та наближа- ються до контрольних величин у постнатальному періоді розвитку. За умов хронічної пренатальної гіпоксії відбувається істотне підвищення проліфератив- ної активності кардіоміоцитів, фібробластів і ендотеліоцитів, що суттєвого порушує тканинну архітектуру міокарда передсердь щурів. На підставі ультра- структурного аналізу доведено, що гостра пренатальна гіпоксія призводить до зниження чисельної щільності та відносного об’єму секреторних гранул, ушкодження мітохондрій та міофібрил. За умов хронічної пренатальної гіпоксії у кардіоміоцитах передсердь щурів відбувається зміщення співвідношення між різними типами специфічних гранул у бік новоутворених гранул, переважання відносного об’єму комплексу Гольджі, порушення структури мітохондрій, пригнічення накопичення міофібрил. Через 30 діб після впливу хронічної пре- натальної гіпоксії зберігаються стійкі постгіпоксичні зміни секреторного, мітохондріального та скоротливого апаратів кардіоміоцитів.