Понеділок А. І. Саморуйнація особистості як предмет філософсько-антропологічної рефлексії

Об'єкт - патології людського буття у добу пізнього Модерну; мета - експлікація евристичного потенціалу філософсько-антропологічної рефлексії феномену саморуйнації особистості на основі комплексної міждисциплінарної методології дослідження; новизна - концептуалізаціїя феномену саморуйнації особистості як амбівалентного прояву її суб'єктності у природі і культурі, межі між якими у сучасних соціокультурних контекстах стають все більш розмитими, що ускладнює процеси життєтворчості та їхні симулякри; методи - гфілософсько-антропологічний аналіз, феноменологічний, герменевтичний; результати - розкрито внутрішній механізм формування витоків саморуйнації на мікро- і макрорівні із урахуванням причин і факторів, що зумовлюють прояви і накопичення саморуйнівного потенціалу особистості в соціумі; розроблено класифікацію форм саморуйнівної активності особистості на активну, межову і пасивну, які характеризуються ступенем заподіяної власноруч шкоди, рівнем усвідомлення наслідків своїх вчинків і кінцевим результатом; висновки можуть бути використані в державних стратегічних проектах українського суспільства, в проектах реформування суспільних і соціальних інститутів виховання, освіти, права; галузь - філософська антропологія, філософія культури.