Скочко Л. О. Взаємодія багатоярусних утримуючих конструкцій з ґрунтовим масивом

Об'єкт дослідження - багатоярусні утримуючі конструкції, що використовуються для стабілізації зсувонебезпечних територій. Предмет дослідження - формування напружено-деформованого стану в елементах системи "утримуючі конструкції - ґрунтовий масив" при зміні планового-висотного положення ярусів підпірних стін. Мета роботи - розробка методики розрахунку ефективних конструкцій багатоярусних утримуючих конструкцій, що взаємодіють з ґрунтовим масивом на зсувонебезпечній території. Методи дослідження: аналітичні розрахунки підпірних стін з використанням різних методик; числове моделювання напружено-деформованого стану системи "утримуючі конструкції - ґрунтовий масив"; натурні випробування фрагментів утримуючих конструкцій; інструментальні спостереження за деформаціями підпірних стін. Наукова новизна одержаних результатів: вперше розроблена методика, яка дозволяє визначати небезпечні зони виникнення максимальних зусиль і переміщень у палях багатоярусних підпірних стін, які зумовлюються рельєфом, гідрогеологічними умовами, планово-висотним положенням ярусів підпірних стін і відповідними горизонтальними навантаженнями; виявлено, що положення середнього ярусу утримуючих конструкцій є визначальним при формуванні напружено-деформованого стану системи "утримуючі конструкції - ґрунтовий масив", зміна розташування цього ярусу в плані змінює максимальні згинальні моменти у всіх підпірних стінах комплексу протизсувних споруд до 2,5 разів; запропоновано методику багатофакторного аналізу для визначення впливу розміщення ярусів підпірних стін на значення деформацій та максимальних зусиль в елементах утримуючих конструкцій; дістала подальшого розвитку модель деформування ґрунтового середовища на базі дилатансійної теорії для вирішення геотехнічних задач розрахунку багатоярусних утримуючих конструкцій, що полягає у попередній ідентифікації параметрів моделі за результатами натурних випробувань фрагментів утримуючих конструкцій. Галузь - будівництво