Дьяченко В. В. Творча діяльність українських звукорежисерів другої половини ХХ – початку ХХІ століття: теорія, історія, практика

У дисертаційній роботі досліджено творчу діяльність звукорежисерів в українському культурному просторі. Виявлено, що розвиток і трансформація культури й мистецтва ХХ століття зумовлені впровадженням в життя людства нових відкриттів і технологій, що, своєю чергою, сприяло появі нових засобів виразності у творчості музикантів, архітекторів, художників і представників інших творчих професій. Звукозапис став новим культурним феноменом, який впливає на посилення міжкультурних взаємозв’язків і підносить їх на якісно вищий рівень. Уперше проаналізовано творчий доробок українських звукорежисерів другої половини ХХ – початку ХХІ століття на основі архівних матеріалів РБРЗ; розроблено поняття простору фонокомпозиції й творчо-технологічної інтерпретації; розкрито вплив творчо-технологічної інтерпретації звукорежисера на фонокомпозицію музичного твору академічної музики на прикладі порівняльного аналізу звукозаписів першої частини симфонії № 5 П. Чайковського, здійснених звукорежисерами фірм звукозапису «EMI», «DG», «DECCA Music Group Limited», «Комора», РБРЗ, і творчо-технологічного аналізу звукозапису першої частини симфонії № 3 Б. Лятошинського РБРЗ; уведено в науковий обіг архівні матеріали (ф. 4915, спр. 4–15, 4–18, од. зб. 480, 327, 6) щодо творчої діяльності РБРЗ. Уточнено зміст понять «творча діяльність», «інтерпретація», «фонокомпозиція», «компоненти художньої комунікації»; окреслено особливості процесу творчо-технологічної інтерпретації в діяльності звукорежисера, що впливає на образну структуру звукозапису музичного твору; узагальнено теорії науковців про об’єктивні засоби представлення звукових сигналів, зокрема спектрального аналізу, які надають дослідникам додаткові інструменти для вивчення (характеристики) фонокомпозицій (звукозаписів) музичних творів.