Севрюков О. В. Пошук нових антигіпоксантів серед похідних 5,7–дигідро – 1Н–піроло[2,3-d]піримідину та вивчення їх фармакодинаміки

У роботі вперше досліджено 15 нових сполук ‒ похідних 5,7-дигідро- 1Н-піроло[2,3-d]піримідину, які були синтезовані на кафедрі органічної хімії Націо-нального фармацевтичного університету канд. фарм. н., доцентом К. М. Ситник під керівництвом проф. В. П.Черних. Установлено, що всі сполуки належать до V класу токсичності (практично не-токсичні) згідно з класифікацією К. К. Сидорова (1973), антигіпоксичну активність у 15 сполук, антиоксидантну й антиексудативну – в 6 сполук. Виявлена залежність «структура–активність–токсичність» у ряду досліджуваних похідних: їхня антигіпо-ксична й антиоксидантна активність зумовлена базовою структурою. Відсутність дифенільного радикала в положенні 5,5 піролопіримідинового циклу приводить до підвищення цих видів активності та зниження токсичності. Вираженість антиексуда-тивної активності при подовженні аліфатичного ланцюга в першому положенні де-запуринової системи від трьох до п’яти атомів карбону підвищується. На моделі гемічної гіпоксії встановлена ЕD50 сполуки-лідера 1-фенетил-5,7- дигідро-1H-піроло[2,3-d]піримідин-2,4,6-тріону (KMS-211, дезапуру) при в/ш вве-денні – 10 мг/кг та відсутність її токсичного впливу в хронічному досліді. Підтвер-джено її антигіпоксичну активність на моделях гострої гістотоксичної, нормобарич-ної гіперкапнічної та гіпобаричної гіпоксії, за вираженістю якої вона не поступалася мексидолу. Доведено гальмівний ефект дезапуру на утворення продуктів ПОЛ у міокарді та ефективність на моделі набряку легень. In vitro встановлена здатність де-запуру перехоплювати кисневі радикали. Отримані результати обґрунтовують пер-спективність практичного застосування дезапуру як ефективного і безпечного анти-гіпоксанта з антиоксидантними й антиексудативними властивостями.