Козленко Т. Г. Каліцивіроз котів: поширення, діагностика та лікування

Дисертацію присвячено вивченню поширення каліцивірусної інфекції котів у місті Києві, особливостям епізоотичного процесу каліцивірозу, імунобіологічним властивостям збудника захворювання, розробленні технології одержання специфічного імуноглобуліну проти каліцивірусу, удосконаленню схеми лікування котів, хворих на каліцивіроз. У дисертації представлено результати проведення епізоотологічного аналізу каліцивірозу котів у м. Києві з 2012 по 2017 рр. Встановлено нозологічний профіль та показано частку каліцивірозу в заразній патології котів м. Києва, що становить 6,2 %. Проте серед хвороб інфекційного респіраторного синдрому у котів частка каліцивірозу становить 26,8 %, що підтверджує провідну роль каліцивірусної інфекції у тварин з ураженням очей (60 %), слизових ротової порожнини та язика (30 %), респіраторних органів (20 %). Підтверджено наявність як гострої (63,2 %), так і хронічної (36,8 %) форм інфекції. Результати досліджень у полімеразній ланцюговій реакції свідчать, що частка хворих котів більша серед невакцинованих котів (29,6 %), а результати, отримані в імуноферментному аналізі, що позитивно реагували саме вакциновані тварини – 74,5 % за рахунок присутності поствакцинальних антитіл. Результати дослідження імуногенних властивостей п’яти ізолятів показали, що ізоляти каліцивірусу не патогенні для лабораторних тварин (мурчаків), однак, проявляють імуногенні властивості на рівні 5,3–6,6 log2, що дозволяє використовувати їх для розроблення діагностичних і лікувальних засобів. Розроблено спосіб одержання антигена каліцивірусу, що включає його очищення, концентрування, інактивацію. Розроблено ефективну схему імунізації кролів для отримання гіперімунної сироватки проти вірусу каліцивірозу котів. Підібрано оптимальну схему лікування котів за каліцивірозу та доведено доцільність використання протикаліцивірусного глобуліну у комплексній терапії, ефективність якої склала 88 %.