Литвиненко В. А. Трансформація української народної хореографії та її концептуалізація в театрі танцю Павла Вірського

У дисертації встановлено, що створення сюжетного танцю супроводжу-валось багатою палітрою виражальних засобів, одними з яких, передусім, є лек-сична мова танцю, котра уособлює національні особливості народу, і компози-ційний малюнок, який створюється і розвивається за законом драматургії, пере-ходячи з більш простого у більш складний. У танцювальних постановках Павла Вірського сюжетний танець часто несе в собі як орнаментальний, так і ігровий характер, розкриваючи національний колорит хореографічної постановки мит-ця в його авторському театрі народного танцю, який у процесі розвитку тяжіє до театрально-драматичного жанру більш, ніж до театру балетного. У роботі відзначено, що, створюючи театралізовано-хореографічну міні-виставу, динамічно розвиваючи її зміст і вкладаючи своє хореографічно-образне бачення, балетмейстер намагався в зовнішніх пластичних формах передати не тільки емоційно-душевний стан, але й образний характер сценічного персонажа. Це було можливо завдяки тому, що кожний танцювальний рух митець створював у тій формі, яка найвиразніше розкривала внутрішній стан. У дослідженні доведено, що в результаті пошуків нових форм та експе-риментальних структур хореографічних постановок Павлу Вірському вдалося розширити жанрові кордони української народної хореографії, наблизивши їх до стилю вистави. Застосовуючи у своїх театралізованих міні-виставах хорео-графічну поліфонію та метод симфонічного письма, балетмейстер створював танцювальні постановки принципово нової якості: у них яскравіше й глибше роз-кривалася тема, ідейний задум і драматургія.