Смаголь В. О. Популяційно-екологічні особливості сайгака (Saiga tatarica tatarica L.) в заповіднику «Асканія-Нова»

У дисертації викладено теоретичний і практичний матеріал з реакліматизації та штучного вирощування сайгака у заповіднику «Асканія-Нова». Узагальнено популяційно-екологічні особливості сайгака в умовах напіввільного утримання на півдні України. Досліджено динаміку чисельності виду з кінця XIX ст. і донині. Визначено 6 основних періодів реакліматизації, які відповідають послідовним етапам збільшення та зменшення поголів'я, аж до повного його зникнення. Проведено детальний аналіз розмноження сайгака, наведено морфофізіологічну характеристику гонад та проходження статевих процесів у різні пори року. Вивчено ваговий і лінійний ріст, розвиток внутрішніх органів, краніологічні показники та розвиток рогів сайгаків. Проведено трофейне оцінювання рогів. Удосконалено технологію ручного вирощування молодняку з використанням різних способів утримання. Встановлено, що середній показник приросту сучасної асканійської популяції сайгака вдвічі нижче ніж природної популяції сайгаків у Калмикії. Показники відтворювальної здатності сайгаків асканійської популяції майже не відрізняються від таких тварин даного виду в умовах сучасного ареалу. Доведено, що дорослі сайгаки асканійської популяції за показниками маси тіла дещо поступаються тваринам калмицької популяції: мають більш видовжений та масивний тулуб і меншу довжину ніг. За краніологічними показниками черепи сайгаків асканійської популяції достовірно перевищують тварин калмицької популяції. Відмічено зміни морфометричних показників сайгака асканійської популяції порівняно із тваринами калмицької популяції, пов'язані з інбридингом, характером кормової бази та умовами утримання на обмеженій території. Середня оцінка трофейної якості рогів сайгаків асканійської популяції має високий бал. Застосування удосконаленої методики зі штучного вирощування молодняку сайгака та подальшого його розселення створює передумови реалізації стратегії збереження виду.