Гужва А. А. Соціокультурні трансформації суспільних екстатичних станів

У дисертаційній роботі поставлено і виконано наукове завдання встановити специфіку суспільних екстатичних станів як цілісного феномена життєдіяльності, визначеного як складову біосоціальної природи людини, що впливає на процеси самоідентифікації і консолідації суспільств і трансформується залежно від соціальної організації. Методи дослідження ґрунтуються на комплексності, що дозволило поєднати особливості екстатичних станів як фізіологічного механізму, врахувати психологічні процеси, що обумовлені феноменом маси, та використати результати семіотичного аналізу лексеми «екстаз». Концептуалізовано феномен суспільний екстатичний стан як еволюційний механізм, за допомогою якого формуються спільноти і підтримуються соціальні взаємозв’язки. Встановлено два види суспільних екстатичних станів: гострий, коли відбувається зміна ідентичності, та нормальний, коли ідентичність особи не змінюється. Визначено, що суспільний екстатичний стан може виникати стихійно чи бути організованим елементом соціокультурного простору. Згідно з принципом рекурсії суспільні екстатичні стани можуть запускати дезінтеграційні процеси і призводити до руйнування й краху наявного соціального устрою, але й можуть стати початком нової, більш ускладненої організації суспільства. Встановлено, що трансформації від стихійного до організованого суспільного екстатичного стану втілюються у релігійній сфері як ритуальна діяльність та у масових видовищних і музичних видах мистецтва секуляризованого світу. Елементи ритуальних практик, як симулякри екстатичних станів, стають інструментом пропаганди й маркетингу. Інтерпретовано масові протести, революції як рекурсію від організованого до стихійного суспільного екстатичного стану, пов’язану з самоідентифікацією людини та пошуком нового світоустрою. Продемонстровано збільшення кількості суспільних екстатичних станів на тлі глобалізаційних процесів, коли актуалізується потреба самоідентифікації.