Дисертація є першим в Україні комплексним кримінологічним дослідженням крадіжок, що вчиняються неповнолітніми, в якому розроблено рекомендації щодо запобігання їм.
У роботі надано визначення злочинності неповнолітніх, визначено місце крадіжок у всій структурі злочинності (більше 60 %) та встановлено основні небезпечні тенденції злочинності неповнолітніх. До кримінологічної характеристики крадіжок, що вчиняються неповнолітніми, запропоновано включити такі кількісні показники, як рівень злочинності та судимості, коефіцієнти злочинності, ціну злочинності, і такі якісні показники, як структура, географія, екологія і топографія злочинності, а також такі кількісно-якісні показники злочинності, як стан, динаміка і характер злочинності.
За результатами розгляду соціально-демографічних, кримінально-правових, морально-психологічних ознак створено узагальнений портрет неповнолітнього крадія. Проведена типологія неповнолітніх крадіїв за критерієм психологічного відношення підлітка до вчиненого злочину: злочинець – шукач пригод (42 %); злочинець – хизувальник (34 %); злочинець – легковажний мрійник (18 %); злочинець – благонамірник (6 %), але не виключається існування й інших типів неповнолітніх крадіїв, які поєднують ознаки декількох указаних типологічних груп. Приведено приклади з практики.
Запропоновано чинники криміногенних детермінант крадіжок, вчинених неповнолітніми, поділити на: соціально-економічні й соціально-політичні; морально-психологічні; організаційно-управлінські; культурно-освітянські, які конкретизоно й детально описано в дисертації. Доведено, що основними детермінантами крадіжок, що вчиняються неповнолітніми є: низький матеріальний і духовний рівень життя переважної більшості населення країни; труднощі в оволодінні професією і працевлаштуванні підлітків; відсутність налагодженої системи культурного дозвілля; десоціалізація особи у процесі негативного сімейного виховання; криміногенний вплив на підлітків неформальних груп неповнолітніх; втягнення дорослими особами з кримінальним досвідом неповнолітніх у злочинні групи тощо.
У дисертації розкрито зміст основних кримінологічно значущих віктимологічних характеристик жертв крадіжок, вчинених неповнолітніми.
Серед загальносоціальних заходів запобігання крадіжкам, що вчиняються неповнолітніми, першочерговими є: подолання безробіття або низького рівня матеріального забезпечення сім’ї, вимушеної міграції населення, алкоголізації й наркотизації неповнолітніх.
Спеціально-кримінологічні заходи запобігання включають: посилення охорони громадського порядку; реформування системи кримінальної юстиції; удосконалення діяльності навчальних закладів; професійну, послідовну роботу з корекції відхилень у поведінці неповнолітніх; подолання неуспішності учнів тощо. Надано їм детальну характеристику.
Заходи індивідуального запобігання крадіжкам неповнолітніх згруповано на: заходи переконання, примусу, соціальної допомоги, переорієнтації особи тощо. Детально вивчено кожну з груп та констатовано, що тільки комплексне вжиття цих заходів всіма державними органами влади, посадовими особами і безпосередньо громадянами стане запорукою ефективності індивідуальної запобіжної діяльності, убезпечить від вчинення крадіжок неповнолітніми та знизить потенціал дорослої корисливої злочинності.
В межах віктимологічного запобігання крадіжкам, що вчиняються неповнолітніми запропоновано створення реабілітаційних центрів психологічної і правової допомоги особам, які постраждали внаслідок заподіяння їм майнової й моральної шкоди крадіжкою, вчиненою неповнолітніми; забезпечення «зворотного» зв’язку між правоохоронними органами і населенням; внесення змін до законодавства України в частині страхування майна громадян тощо. Підтримано позицію щодо необхідності ухвалення Закону України «Про медіацію (посередництво) у кримінальних справах» та розширення об’єктів обліку й статистичної звітності органами прокуратури стосовно злочинів, вчинених неповнолітніми, у тому числі й крадіжок, запропоновано доповнити дані, які збираються ними, інформацією щодо віктимологічних показників: детальною характеристикою особи потерпілого від крадіжок неповнолітніх, його поведінки із неповнолітнім злочинцем до, під час та після вчинення злочину.
Особлива увага приділена розробці рекомендацій щодо запобігання крадіжкам, що вчиняються неповнолітніми, в яких визначені шляхи та способи запобігання їм на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному, віктимологічному та індивідуальному рівнях з урахуванням ресурсних можливостей держави. Розглянуто доцільність імплементації в практику запобіжної діяльності в Україні досвіду запобігання злочинності неповнолітніх провідних країн світу (США, Велика Британія, Німеччина тощо).
