Маврін В. В. Розвиток теорії і практики педагогіки життєтворчості особистості у вітчизняній освіті (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

У дисертації проаналізовано інтерпретацію сутності життєтворчості особистості як полідисциплінарної гуманітарної проблеми в контексті філософського, соціологічного, психологічного і педагогічного знання, розроблено матричну модель освітньої концепції педагогіки життєтворчості. Обґрунтовано вибір методологічних підходів і принципів інтерпретації ідей педагогіки життєтворчості в історико-педагогічному контексті. Здійснено ретроспективний аналіз суспільно-політичних, культурних і освітніх передумов становлення педагогіки життєтворчості, починаючи з козацької доби (ХVІ-ХVІІ ст.). Розроблено й обґрунтовано періодизацію розвитку теорії і практики педагогіки життєтворчості протягом другої половини ХХ – початку XXІ ст., яка включає 4 етапи: інструментально-методичний (1950-ті – 1985 рр.), трансформаційний (1985-1990 рр.) інтеграційний (1990-ті рр.), етап концептуального оформлення (з 2000-х рр.). За результатами вивчення сучасної освітньої практики встановлено, що експериментальна перевірка ідей педагогіки життєтворчості здійснюється у багатьох школах України, набуваючи специфіки залежно від типу закладу. Обґрунтовано перспективні напрями подальшого інноваційного розвитку педагогіки життєтворчості в освіті України.