У дисертації здійснено культурологічний аналіз «життєвого світу людини» як детермінанти дозвіллєвої діяльності. Звертаючись до існуючого в сучасній гуманістиці поняття «життєвого світу» людини, – як особистісного досвіду, який базується на розмаїтті чуттєво-розумового сприйняття, переживань, цінностей, так і досвіду навколишнього світу, де розгортається усе життя кожної окремої людини, – у дисертації відображено «життєвий світ» людини, який ототожнюється не лише з природними речами, а й з об’єктами в їх змістовній наповненості та значущості. Саме індивід оцінює та своїми вчинками і думками відображає ставлення до навколишнього світу через призму інтенційних процесів. Поліфуркація «життєвого світу» надає змогу стверджувати, що потенціал є як нарощуванням нових смислів, так і загрозою ентропійних проявів. І саме тому необхідно визначити морально-естетичні константи «життєвого світу». Щодо дозвілля, то актуалізується культурологічна рефлексія морального, а також і естетичного підґрунтя «життєвого світу» в різновекторності її проявів – від феноменологічно-онтологічного до аксіологічного й комунікативного дискурсу.
У теоретичному аспекті дозвілля взаємопов’язане з проблемою «свободи та необхідності», яка співвідносна з ідеалом особистості, і це, насамперед, є детермінантою дозвіллєвої діяльності. Розглядаючи гру як стимул ігрового виміру «життєвого світу» людини, у дисертації підкреслено її інтегральність, що дозволяє трансформувати всі форми людської активності: фізичну, інтелектуальну, творчу та репродуктивну. Мотив гри взаємопов’язаний з її метою, яка може бути безсвідомою або свідомою, і впливає на інтенсифікацію творчої або розумової діяльності. Система правил створює ігрове поле, яке моделює «іно-реальність», яка є доповненням до існуючої реальності, або взагалі її замінює, створюючи «симулякр реальності» – «інші світи». Вибір гри детермінується «життєвим світом» людини, оскільки гра формує стратегію поведінки, яка є ефективним засобом соціалізації.
Творчий аспект «життєвого світу» надає ґрунтовні підвалини для трансцендування за межі повсякденності, що, насамперед, «змінює» ігровий інстинкт з архаїчних форм, які мають руйнівний потенціал, у форми виробничі, утилітарні, інтелектуальні, духовні та естетичні. Цей процес відбувається і завдяки дозвіллєвій діяльності. Естетичне ж світосприйняття людини, її творча діяльність, зокрема й дозвілля, формують стиль життя, який є чинником культуротворення.
