У дисертації окреслено історіографію проблеми, джерельну базу. Уперше у вітчизняній педагогічній науці здійснено дослідження цілісності екзамену як педагогічного явища. Обґрунтовано авторську періодизацію розвитку змісту й форм контролю, проведення екзаменів у школах України залежно від історичного контексту: І період ‒ імперський (початок ХІХ ст. ‒ початок ХХ ст. (до 1917 р.); ІІ період ‒ радянський (початок ХХ ст. ‒ кінець ХХ ст. (до 1991 р.) (І етап: початок ХХ ст. ‒ І половина ХХ ст. (1917–1949 рр.); ІІ етап: ІІ половина ХХ ст. (1950–1960 рр.); ІІІ етап ‒ кінець ХХ ст. (1970–1980-і рр.); ІІІ період ‒ сучасний (з 1991 р. ‒ по 2017 р.). Дослідження екзамену у визначені періоди допомогло виявити цілісність екзаменаційного процесу: від загального явища – до конкретного (екзаменаційний процес в цілому – виявлення рівня навчання окремо взятого учня), від простого до складного (від шкільної системи екзаменів до національної системи екзаменів).
З допомогою комплексу загальнонаукових та конкретно-наукових методів (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення; історико-структурний, конструктивно-генетичний, порівняльно-зіставний, історико-системний, проблемно-тематичний і хронологічний) виявлено й розкрито зміст, види, форми, організаційно-методичні й технологічні особливості екзаменів та підготовку вчителів до їх проведення на різних етапах історії розвитку шкіл України. Установлено факти про екзамени, що розширюють уявлення про їх суб’єктів: організаторів освітнього процесу, учнів – учасників екзаменаційного процесу, учителів-екзаменаторів, інспекторів, попечителів, представників земств, громадських організацій, Міністерства народної освіти в імперський та радянський періоди, а також представників Міністерства освіти і науки України, Українського та регіональних центрів оцінювання якості освіти, пунктів тестування та їхній персонал, учнів – випускників початкової, базової та старшої шкіл, громадські спостерігачі та ін. в сучасний період; про організаційно-педагогічний та нормативно-правовий супровід екзаменів у школах на території України від узаконеного започаткування (перша половина ХІХ ст.) – до сьогодення (початок ХХІ ст.); про технології проведення екзаменів у визначені автором періоди; про інновації та перспективи розвитку екзаменаційного процесу в сучасних закладах України в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа» та нових Державних стандартів.
Уточнено ключові поняття дослідження «екзамен/іспит», «педагогічне явище», «навчально-виховний процес», «державна підсумкова атестація», «зовнішнє незалежне оцінювання» та ін., виведено власну дефініцію поняття «екзамен»: це педагогічне явище, що реалізується у формі підсумкового контролю за рівнем навчання учнів і може зазнавати змін залежно від мети та завдань освітнього процесу.
Установлено, що процес розвитку вітчизняної школи в імперський та радянський періоди мав поступальний характер, набував розвитку й екзаменаційний процес. У педагогічній практиці сучасного періоду з’явилися нові технології та нові методики організації й проведення екзаменів – державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання, освітні вимірювання, незалежний іспит.
З’ясовано, що екзамени у формі зовнішнього незалежного оцінювання упродовж останніх років, стали невід’ємним складником освітньої системи, дієвим інструментом педагогічних вимірювань, джерелом важливої інформації, необхідної для організації та модернізації різних освітніх процесів сучасної української школи. Починаючи з 2015 року, екзамени у формі зовнішнього незалежного оцінювання від організації та проведення конкурсного відбору на навчання до закладів вищої освіти перейшли до проведення державної підсумкової атестації випускників старшої школи, а з 2017/2018 н. р. – студентів закладів системи професійно-технічної освіти та закладів довищої освіти, які бажають одержати повну загальну освіту.
Подано науково-методичні рекомендації на основі ретроспективи проведення екзаменів та авторські пропозиції щодо вдосконалення освітніх вимірювань у перспективі, а саме: продовжити державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання для забезпечення випускникам рівних умов у здобутті повної загальної середньої освіти, а зовнішнє незалежне оцінювання – для забезпечення рівності в здобутті вищої освіти; розвивати освітні вимірювання із використанням тестових технологій, створивши банк тестів на основі компетентнісної освіти; здійснювати пошук нових відкритих тестових завдань з математики, іноземної мови, української мови та літератури, історії України та створення різних моделей систематизації, узагальнення знань, формування компетентностей в учнів.
Визначено прогностичні тенденції підсумкового контролю у формі екзаменів, оцінки знань учнів у контексті сучасних вимог до якості загальної середньої освіти та відповідно до основних положень Концепції «Нова українська школа».
