Дисертацію присвячено розробці перспективних напрямів запобігання явищу фальшивомонетництва, яке утворюють злочини, передбачені ст. 199 КК України. На основі результатів проведеного теоретичного та емпіричного дослідження виокремлюється низка істотних ознак фальшивомонетництва, на підставі чого розроблено його поняття. Проведено аналіз кількісних і якісних показників досліджуваних кримінальних правопорушень: рівня, структури, динаміки, латентності, географії, «ціни».
Встановлено нестабільність рівня фальшивомонетництва в Україні протягом 2013-2017 рр. Це виражається в зниженні кількості зареєстрованих таких злочинів до 2013 р і їх значне збільшення за період 2014-2016 рр. Констатується, що рівень зазначених корисливих злочинів гостро реагує на погіршення соціально-економічної ситуації в країні і непродуману державну фіскальну політику. Спотворенню істинного рівня фальшивомонетництва сприяє його значна латентна частина, яка згідно емпіричних даних досягає 87,5%.
Структура фальшивомонетництва характеризується майже рівним співвідношенням таких предметів, як гроші і марки акцизного податку. Найбільш часто підробляються банкноти гривні номіналом 200 грн, рідше долари США номіналом 100 дол. і євро номіналом 200 євро. Найчастіше підроблені гроші збуваються злочинцями в магазинах і на торгових ринках. За видом збуту предметів фальшивомонетництва домінує придбання товарів за підроблені гроші і продаж сфальсифікованого алкоголю з підробленими марками акцизного податку.
Географія таких злочинів характеризується їх нерівномірним територіальним розподілом. Найбільше їх число зафіксовано в Харківській, Хмельницькій та Закарпатській областях, а найменше - в Луганській, Житомирській та Сумській областях України.
«Ціна» фальшивомонетництва виражається в негативних наслідках для держави і суспільства фінансового, економічного, психологічного та міжнародно-правового характеру.
За допомогою вивчення соціально-демографічних, кримінально-правових і морально-психологічних ознак осіб, які вчинили досліджувані економічні злочини, розроблений узагальнений кримінологічний портрет особи сучасного злочинця-фальшивомонетника. Проведена його класифікація за критерієм виду домінуючою активності. Це дало можливість виокремити кілька злочинних видів і їх приблизну питому вагу: виробник (5%), перевізник (3%), збувач (злісний і ситуаційний - 3-5%), універсальний вид (85-90%). Найбільшу суспільну небезпеку становлять фальшивомонетники, які належать до виробників і злісних збувачів.
У дисертаційному дослідженні вивчена кримінологічна детермінація фальшивомонетництва, яку складають кілька груп криміногенних чинників: соціально-економічні, технологічні, організаційно-управлінські, нормативно-правові. Констатується, що особлива роль у детермінування розглянутих злочинів відводиться жертвам фальшивомонетництва. Їм надана віктимологічна характеристика, а також вказані найбільш поширені види їх віктимної поведінки.
Запобігання фальшивомонетництву побудоване на основі сучасного прогресивного зарубіжного досвіду в цій сфері. Вивчено практику багатьох розвинених західних країн і держав пострадянського простору. Виділено низку напрямів запобігання зазначеним злочинам за кордоном: взаємодія з Інтерполом; створення спеціальних правоохоронних органів; інформаційно-просвітницькі та інші заходи, організовані центральними банками; співробітництво центральних банків з органами кримінальної юстиції та експертними службами; проведення грошових реформ.
Запобігання фальшивомонетництву пропонується побудувати шляхом реалізації як загальносоціальних, так і спеціально-кримінологічних заходів.
Загальносоціальне запобігання названо основним і включає вдосконалення державної соціально-економічної, фінансової, монетарної, фіскальної політики, а також формування сучасної державної антикримінальної ідеології.
Напрями спеціально-кримінологічного запобігання класифіковані за характером на: організаційно-управлінські, нормативно-правові, технічні та інформаційні.
