У дисертації здійснено розв’язання проблем кримінально-правової характеристики незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовини або їх аналогів, що вчиняються організованою групою. Розкриті обов’язкові та додаткові ознаки організованої групи, що вчиняє дії за ст. 307 КК. До обов’язкових ознак віднесено: 1) об’єктивні – кількісна (три або більше особи, які мають ознаки суб’єкта злочину); наявність плану з розподілом спрямованих на його досягнення функцій учасників групи; 2) суб’єктивна – мета об’єднання, яка полягає у вчиненні цього або інших злочинів; 3) об’єктивно-суб’єктивні – попередня зорганізованість осіб в об’єднання; стійкість об’єднання. Найпоширенішими додатковими ознаками зазначеної організованої групи є: 1) спрямованість діяльності організованої групи на одержання прибутку; 2) вироблена система заходів безпеки; 3) налагодженість джерел постачання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, сировини або обладнання для їх виготовлення; 4) сформоване коло постійних споживачів для збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Установлено та охарактеризовано чинники соціальної обумовленості передбачення кваліфікованого складу злочину за вчинення організованою групою дій за ст. 307 КК України – кримінологічні, соціально-економічні, міжнародні, географічні, організаційцно-інституційні. Визначено родовий, видовий та безпосередній об’єкти злочину, передбаченого ст. 307 КК України. Надано характеристику предметові розглядуваного злочину, яким виступають наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги. Розглянуто як загальні (фізична, юридична, соціальна), так і спеціальні (медична та хімічна) ознаки указаного предмета. Досліджено об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що виражається в семи альтернативних діяннях, спільною ознакою яких є незаконність (тобто здійснення всупереч установленому законом порядку). Охарактеризовано форми цих діянь. У зв’язку з підвищеною суспільною небезпечністю та поширеністю збуту наркотиків, що здійснюється із використанням комп’ютерних мереж, таку обставину запропоновано закріпити як обтяжуючу кримінальну відповідальність у ч. 2 ст. 307 КК України. Залежно від особливостей своєї діяльності організовані групи, що вчиняють злочин, передбачений у ст. 307 КК, класифіковано на два види: 1) виробничо-реалізаторські; 2) реалізаторські. Належність організованої групи до того чи іншого виду запропоновано враховувати при призначенні її учасникам покарання. Запропоновано момент закінчення злочину за ст. 307 КК у кожній формі його об’єктивної сторони розглядати диференційовано залежно від досягнення або недосягнення винним початкової мети, що полягає у прагненні отримати найближчий результат від вчинення однієї з дій. Виявлено особливості ознак суб’єктивної сторони злочину за ч. 3 ст. 307 КК України. Злочин, передбачений ст. 307 КК, може буте вчинено виключно із прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину є мета збуту при вчиненні виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення та пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Водночас зроблено висновок, що при вчиненні цих діянь винний може переслідувати принаймні три мети – початкову, проміжну та кінцеву, що мають кримінально-правове значення для кваліфікації за ст. 307 КК та (або) призначення покарання. Досягнення початкової мети впливає на визнання злочину закінченим. Проміжною метою є ціль збуту, що визначає усю діяльність осіб щодо незаконного обігу наркотиків – обираються її форми, способи, необхідний персонал, ресурси, заходи безпеки. Кінцева мета (одержання прибутку) впливає на ступінь суспільної небезпечності діяння й має враховуватися при призначенні винним особам покарання. Збуту властиві лише дві мети, що мають кримінально-правове значення, – початкова та кінцева. Установлено, що суб’єкт досліджуваного злочину є загальним (фізичною, осудною особою, яка досягла 16 років).
За результатами дослідження сформульовано науково обґрунтовані рекомендації з удосконалення чинного кримінального законодавства та практики його застосування.
